Минув рік, як ми втратили нашого мужнього Захисника Лозового Олега Миколайовича🕯
Лозовий Олег Миколайович народився 24 серпня 1981 року в Козятині закінчив 5 – ту школу, пізніше Вінницький медичний коледж. По його закінченні - 5 років відслужив начальником медичної групи. У 2005 році зустрів прекрасну, добру та чуйну дівчину Оксану. Через 2 роки одружився. Згодом народилась донечка Катя. Щирий, веселий та порядний чоловік завжди навколо себе збирав багато однодумців та друзів. Займався бізнесом. Певний час працював за кордоном. 5 років назад народився такий довгоочікуваний синочок – Максим. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Олег Миколайович відправив сім’ю за кордон, а сам з першого дня почав оббивати пороги військкомату і щоразу чув відмову.
Лише 7 травня 2022 року Олег Миколайович був мобілізований. І одразу Бахмут. Було важко, але він був щасливий, здавалося, що це і була справа його життя. Він захищав свою країну, свою сім’ю, нас з вами. Під його командуванням хлопці були, як за кам’яною стіною. Нагороджений медаллю «Бахмут», нагрудним знаком «Захисник рідної землі» , медаллю «Захисник Батьківщини». Мав приїхати у відпустку і поїхати з сім’єю на відпочинок, купити машину. В нього було дуже багато планів.
А 31 липня 2024 року старший лейтенант, тимчасово виконуючий обов’язки командир 3 – ї стрілецької роти військової частини А 7339, поблизу населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області під час виконання бойового завдання – загинув. 9 квітня 2025 року підтверджено загибель на підставі висновку експертизи. Всі надії рідних рухнули 17 квітня в день народження дружини, коли принесли сповіщення. 8 з половиною місяців Олег Миколайович добирався додому, а сім’я сподівалась і вірила, що головний чоловік у їхньому житті живий.
Вічна пам'ять та слава Герою!🇺🇦
