Осаулко Юрій Леонідович

Народився наш Герой у с. Самгородок. Початкову освіту, Леонід Юрійович, отримав в Самгородецькій загальноосвітній школі. У 1999 році закінчив в Гущинському СПТУ шоферські курси. З 1999 року по 2001 служив в місті Мукачево. У 2005 році одружився. Деякий час працював в одній із Вінницьких мебльових фірм. Пізніше створив і очолив будівельну бригаду і заробляв гроші будівельними роботами у різних куточках України. 23 серпня 2014 року отримав повістку з військкомату.

Юрій проходив перед військову підготовку з побратимами в місті Житомирі. З 14 листопада направлений в зону АТО. Ніс службу, захищаючи кордони України, в селах Костянтинівка, Водяне, Піски. Напередодні Нового 2015 року приходив у короткочасову відпустку додому. А вже 5 січня відбув до місця дислокації його батальйону. Загинув, захищаючи за наказом, до останнього подиху від ворога Донецький аеропорт. Вважався зниклим безвісти після важкого бою в аеропорту з 20 січня 2015 року. Старшина з позивним "Єсаул" саме того дня в останнє виходив на зв’язок із родиною. Юрій Осаулко загинув під завалами аеропорту 20 січня 2015 року.

Указом Президента України "за особисту мужність та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Також нагороджений нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту", медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України", нагрудним знаком "Гідність та честь", почесною відзнакою Козятинської міської ради "За героїзм та патріотизм" та нагрудним знаком Козятинської районної ради "За заслуги перед Козятинщиною"(посмертно).

На честь загиблого земляка на будівлі Самгородоцької школи встановлено меморіальну дошку. Церемонія відкриття пам'ятного знаку відбулася 17 січня 2016 року за участі батьків героя.